Новости

Утром 6 января 2014 года, в навечерие Рождества Христова (Рождественский сочельник), Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл совершил великую вечерню и Божественную литургию святителя Василия Великого в кафедральном соборном Храме Христа Спасителя в Москве.

Его Святейшеству сослужили председатель Финансово-хозяйственного управления Московского Патриархата епископ Подольский Тихон, председатель Синодального отдела по церковной благотворительности и социальному служению епископ Орехово-Зуевский Пантелеимон, ключарь Храма Христа Спасителя протоиерей Михаил Рязанцев, духовенство Храма Христа Спасителя и г. Москвы.

За богослужением пел хор Храма Христа Спасителя (регент — И.Б. Толкачев).

За Литургией Предстоятель Русской Церкви рукоположил диакона Алексия Алексеева, клирика храма Живоначальной Троицы в Воронцове, во пресвитера.

После причащения духовенства священник Михаил Селявкин, клирик храма иконы Божией Матери «Скоропослушница» на Ходынском поле г. Москвы, обратился к прихожанам с проповедью.

По окончании Литургии перед свечой, знаменующей Вифлеемскую звезду, были пропеты тропарь и кондак праздника Рождества Христова.

В заключение Святейший Патриарх Кирилл поздравил духовенство и мирян с наступающим праздником:

«Ваши Преосвященства! Досточтимые дорогие отцы! Братья и сестры!

Всех вас сердечно приветствую и поздравляю с Рождественским сочельником. Согласно уставу Церкви этот день называется навечерием, то есть кануном, великого праздника Рождества Христова. По церковному календарю день начинается с вечера, а поскольку Литургия в канун Рождества Христова соединяется с вечерней, то это предполагает, что по завершении Литургии мы уже как бы входим в этот духоносный праздник. Хотя астрономически день Рождества Христова еще не наступил, но по церковному уставу мы уже совершаем рождественские песнопения, и день этот озаряется светом Рождества Христова.

Я всем вам желаю провести этот день в мире, спокойствии, тишине, чтобы накопить силы и сосредоточиться к участию в торжественном богослужении Рождества Христова. Это особое богослужение, особый день, потому что мы празднуем событие, которое изменило течение всей человеческой истории, которое открыло перед людьми путь в Царствие Небесное.

Пусть предрождественское настроение, мирное и спокойное, посетит сегодня всех вас, Отечество наше, всю историческую Русь. Пусть конфликты, недоразумения, гражданское противостояние, политические несогласия, экономические трудности — все уйдет в сторону, уступив место самому главному — встрече человека с родившимся Христом, Спасителем рода человеческого. Пусть Его благословление и Его мир снизойдут на всех нас. Аминь».

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси

7 января 2014 года на телеканале «Россия» состоится показ Рождественского интервью Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла.

Предстоятель Русской Православной Церкви ответит на вопросы журналиста и телеведущего, генерального директора российского международного информационного агентства «Россия сегодня» Дмитрия Киселева.

На канале «Россия-1» интервью выйдет в эфир в 11.10, после утренней программы «Вести», на канале «Россия-24» в 13.00 и в 21.00.

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси

Різдвяне послання Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (2014 р.)

ВОЗЛЮБЛЕНІ У ГОСПОДІ

ПРЕОСВЯЩЕННІ АРХІПАСТИРІ,

ЧЕСНЕ ПРЕСВІТЕРСТВО, У ХРИСТІ ДИЯКОНСТВО,

БОГОЛЮБИВЕ ЧЕРНЕЦТВО,

ДОРОГІ БРАТИ І СЕСТРИ!

 

«Христос народжується — славте! Христос з небес — зустрічайте!» — торжествуючи, закликає нас нині Свята Церква відкрити свої серця, щоб Христос Бог увійшов у наше життя і наповнив його змістом, миром і радістю. Бог народжується у плоті в цей світ, щоб зцілити людську природу від гріха, звільнити нас від влади диявола і повернути нам загублений рай. А що найважливіше — Своїм Різдвом Бог освячує людське єство і дарує нам змогу стати причасниками іншого, Божественного життя. «Чудо (Різдва), — говорить святитель Іоанн Златоуст, — дивує мене. Ветхий днями (Дан. 7: 9) зробився Дитям; Той, Хто сидить на престолі високому і піднесеному (Іс. 6: 1), покладається в яслах; невідчуваний… і безтілесний відчувається людськими руками; Той, Хто розриває узи гріха, повивається пеленами, — бо Він так хоче. Він хоче безчестя обернути на честь, безславність одягнути у славу, у приниженні показати образ доброчесності. Тому Він приймає моє тіло, щоб я вмістив Його…» (Слово на Різдво Спасителя нашого Іісуса Христа).

Пришестя у світ Христа Спасителя знаменує початок нової ери не лише у літочисленні. Починається нова історична доба — Бог укладає з людством Новий Завіт, заснований на нових відносинах, на засадах любові та благодаті.

Світле й радісне свято Різдва Христового нагадує нам, що ми, християни, покликані до того, щоб, полум’яніючи любов’ю, зігрівати цей світ, хоча б у тій невеликій частині, де поставив нас Господь Бог. Погляньте навколо, будьте уважні до тих, кого в їхній нужді посилає сьогодні до нас Христос. І нехай кожен на своєму місці чесно й відповідально, по-християнському робить те, що покликаний робити, щоб люди, бачачи наші добрі діла, прославляли Отця нашого Небесного (див.: Мф. 5: 16).

Ми живемо в той час, про який Спаситель сказав: і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов (Мф. 24: 12). Як тієї Різдвяної ночі, 2013 років тому, звістка про Народження Царя і Бога розділила людство, так і сьогодні: одні, покликані Ангелами і Віфлеємської зіркою, прихиливши свої коліна й серця, співають хвалу Рожденому Господу і Спасителю нашому і приносять Йому свої дари; інші — через незнання і байдужість — не пускають Його у свої домівки, а ще інші, злобуючи, шукають Його смерті. І сьогодні, як і тоді, одні відкривають Христу свої серця, і Він показує їм славу Свою і дарує благовоління, інші не хочуть знати Його, а є й такі, що своїми гріхами виганяють Христа зі свого життя.

Ми дякуємо Богові за Його милості, даровані нам минулого 2013 року, і з молитвою і надією дивимось у наступний 2014-й. Милостивий Господь судив нам жити в дуже відповідальний час. З яким болем дивилися ми й наші віруючі батьки як іще зовсім недавно, у минулому сторіччі, закривалися і руйнувалися храми, як дітей не пускали на богослужіння, забороняли їм молитися. Наш час благодатний для відродження віри, відновлення й будівництва храмів. Це  нас радує і вселяє надію на добре, християнське майбутнє нашого народу.

Водночас ми з тривогою дивимося на ті виклики, які ставить перед нами нинішній світ з його «ліберальними» цінностями, на ті спокуси його, що спрямовані, передусім, проти наших дітей і молоді. Агресивна пропаганда шалених розваг і веселощів, моральної розбещеності, вседозволеності — ось згубний дух  віку цього, від якого застерігає нас апостол Павел (див.: Рим. 12: 2). Цей дух руйнує все добре в душах молоді, робить їх закритими для дії благодаті Божої, не дає можливості увійти в життя вічне. Ми закликаємо священство, батьків, усіх православних християн у міру сил своїх захищати наших дітей від цього духу, і самим не догоджати цьому світові (див.: Рим. 12: 2), а дерзновенно являти у своєму житті християнські подвиги самозречення, ревності у Бозі, милосердя й любові.

Минулого року ми із вдячністю Господу відзначили ювілей 1025-річчя Хрещення Київської Русі. Ювілейні торжества ще раз засвідчили духовну єдність Української Православної Церкви із сім’єю Помісних Православних Церков, Предстоятелі та представники яких приїхали в Україну, щоб розділити з нами нашу радість. А участь у святкуванні глав та урядових делегацій братських православних держав стала свідченням високого авторитету православної України на міжнародній арені.

Наприкінці року нас відвідала велика святиня зі Святої Гори Афон — десниця великомученика Георгія Побідоносця. Багатотисячні хресні ходи зі святими мощами мученика по Україні й перебування цієї вселенської святині в багатьох єпархіях нашої Церкви зміцнили дух і засвідчили любов нашого народу до Бога та Його святих.

Усіх вас, Преосвященні архіпастирі, пастирі, чесне чернецтво, улюблені чада церковні у Вітчизні нашій і в розсіянні, а також тих, хто поки що перебуває поза огорожею Матері Церкви, дітей і молодь, літніх людей, немічних, нужденних і самотніх, близьких і далеких, вітаю з радісним святом Різдва Христового.

Нехай це світле свято сповнить радістю наші душі та спонукає нас на творення справ віри і любові, нехай піднесе наші уми й серця до Неба. Бо звідти чується радісний Ангельський спів: нині народився вам <…> Спаситель, Котрий є Христос Господь (Лк. 2: 11).

 

+Володимир, Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Української Православної Церкви

Різдво Христове

2014 р.

м. Київ

3 января 2014 года, по окончании Божественной литургии в Патриаршем Успенском соборе Московского Кремля, Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл огласил указ о назначении митрополита Павла (Пономарева), бывшего митрополита Рязанского и Михайловского, Преосвященным Минским и Слуцким, Патриаршим экзархом всея Беларуси: «Постановлением Нашим и Священного Синода от 25 декабря 2013 года, журнал № 126, Вашему Высокопреосвященству определено быть митрополитом Минским и Слуцким, Патриаршим экзархом всея Беларуси, с освобождением от управления Рязанской епархией».

Обращаясь к митрополиту Павлу, Святейший Патриарх Кирилл сказал: «Дорогой владыка, от всего сердца желаю Вам помощи Божией в пастырском окормлении Белой Руси, а также в хранении единства нашей Церкви, в хранении единства исторической Руси, которая, несмотря на многие слабости и разорения, в том числе века ХХ-го, продолжает оставаться великой духовной и цивилизационной силой современного мира. Помогай Вам Бог право править слово Христовой истины».

В ответном слове митрополит Павел, в частности, отметил: «Вступая в эту должность, прошу Ваших святых молитв и Вашей поддержки. Я буду стараться делать все возможное, чтобы то единство, о котором Вы сегодня и всегда говорите, сохранялось. И в единстве будет наша сила».

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси

Нынешние условия монашеской жизни на Севере остаются такими же суровыми, как и сотни лет назад. И те, кто сегодня подвизаются в Карелии в далеких монашеских обителях, расположенных в тайге, на островах, сродни тем древним подвижникам, которые спасались в глухих дебрях, подвергая себя многочисленным опасностям. Разгулявшейся стихии северной природы и в наши дни не могут противостоять порой даже современные технические средства.

Так случилось и в ночь с 28 на 29 декабря 2013 года в Муромском Успенском монастыре, когда трагически погиб 49-летний иеромонах Нил (Яшкин).

Вместе с послушником Павлом они выехали из монастыря в Пудож за бензином и продуктами для монастырской братии. Выбора, каким способом добираться до городского монастырского подворья, у них не было. Озеро при нынешней зимней температуре еще не покрылось прочным льдом. Из транспорта в монастыре остался только старенький самоход-рама на дутых шинах, именуемый в народе «каратом». На нем и отправились в Пудож по старой монастырской дороге. Нетрудно догадаться о ее нынешнем состоянии. Давно заброшенный разбитый старинный тракт усеян глубокими рытвинами и завален стволами упавших старых деревьев. Снега сейчас в лесу немного, а холодные зимние дожди и текущие из болот ручьи до краев заполнили водой глубокие ямы на дороге.

Вечером иеромонах и послушник добрались до Пудожа, переночевали, а утром, как только стало по-зимнему более-менее светло, отправились в обратный путь с грузом. Но, не проехав и полпути, транспорт сломался. Решили идти пешком. Быстро стало темнеть, по-прежнему моросил дождь. Попадая в ямы, наполненные водой, под которой стоял лед, иеромонах и послушник промокли насквозь. Отец Нил, выбившись из сил, послал Павла к трассе, чтобы он остановил попутную машину и возвратился на подворье за помощью. Как только послушник Павел добрался до подворья и доложил о случившейся аварии, монахи сразу же поспешили на поиски отца Нила. Когда они, наконец, добрались до лесной дороги, было уже поздно. Иеромонах Нил скончался от переохлаждения.

Нынешнее общество в погоне за манящими, как болотные огоньки, материальными благами, давно уже не замечает ни древних монастырей, ни монахов, молящихся в них за весь мир. Считается, что монахи должны заботиться о монастыре сами. В январе 1991 года Петрозаводская и Карельская епархия получила в наследство заброшенный древний монастырь, основанный преподобным Лазарем Муромским более 600 лет назад. На протяжении всех этих лет монахи с большими трудностями поднимают его из руин. Ведь братия в обители подвизается малочисленная: игумен монастыря Илия (Горбачев), иеромонах Иона (Романов), монах Антоний (Шестаков) и 5 послушников. Но их же силами восстанавливается в Пудоже и старинная Александро-Невская церковь, где действует монастырское подворье.

Да упокоит Господь Бог душу новопреставленного раба Своего в селениях праведных.

Информационный отдел Петрозаводской и Карельской епархии, 2013 год

Источник: http://eparhia.karelia.ru/nil13.htm